1. Мрія Соні
Зимовий день, у який прохолодний вітер залишав неприємне відчуття в душі маленької Соні. Мороз торкався її щічок, залишаючи на них здоровий рум’янець. Вітер грався білим помпоном на її шапці, а запах морозу нагадував про наближення новорічних свят. Хоча довгий червоний пуховик захищав Соню від холоду, а ноги гріли теплі чорні чобітки, дівчинка відчувала холод у своїй душі.
Соня йшла, тримаючи маму за руку, виходячи з магазину іграшок, у якому через нестачу грошей мама не купила їй іграшку, про яку дівчинка так давно мріяла — заради якої добре вчилася й допомагала мамі вдома. Це була іграшка у вигляді великого собаки з висунутим язиком і веселими, великими очима. Соня просила маму купити її вже багато місяців. Не тому, що мама не хотіла зробити приємність своїй доньці, а тому, що, перевантажена роботою і щоденною метушнею, вона не мала ані часу, ані коштів на покупку такої дорогої іграшки.
2. Клубочок щастя
Засмучена Соня дивилася на алеї, якими часто ходила до школи, але сьогодні був особливий день. У тіні дерев, посеред вулиці, сиділо щось знайоме, але здалеку незрозуміле. Маленький пухнастий клубочок щастя дивився на неї двома парами очей, що світилися іскорками надії. Соня зовсім не злякалася — простягнула руки до клубочка. Це був маленький цуценя, який своїм тілом грів ще менше від себе кошеня.
— Соню, не чіпай їх! — суворо сказала мама, схопивши доньку за руку і потягнувши додому. Дівчинка пручалася й плакала, але мама була непохитною й повела доньку додому.
— Мамо, зачекай, я не хочу додому! — кричала Соня, розриваючись на плач. Вона намагалася вирватися з маминих рук, тупала ногами і благала: — Давай візьмемо їх додому!
Втомлена мама більше не мала сил боротися з упертістю доньки. Вона просто взяла Соню на руки, притиснула до себе й понесла додому. У мами було багато турбот: вона виховувала доньку сама, мусила оплачувати рахунки, житло, забезпечувати Соні гідне навчання і гарний одяг. Іноді, намагаючись зробити все, щоб доньці було добре, вона забувала про себе.